Історія закладу

Історія нашого закладу нерозривно пов’язана з історією Трипілля та розвитком спеціальної освіти на Київщині.

Після Другої світової війни виникла потреба у створенні в Трипіллі закладу, який забезпечував би навчання, виховання та проживання дітей. У 1957 році було прийнято рішення перебудувати пошкоджене війною приміщення кінотеатру під школу-інтернат. Розпочалася масштабна реконструкція, у ході якої було збудовано та облаштовано необхідні навчальні, житлові й господарські приміщення.

1 вересня 1960 року школа-інтернат розпочала свою роботу. Першим директором закладу був Огарко Василь Гнатович. Разом із ним у перші роки становлення закладу працювали педагоги та вихователі, які закладали традиції навчання, виховання й турботи про дітей.

У різні періоди свого розвитку заклад змінював свій статус та освітню спрямованість відповідно до потреб дітей і розвитку спеціальної освіти. Значну роль у його історії відіграло становлення спеціальної школи для дітей із затримкою психічного розвитку та подальший розвиток корекційно-розвиткового напряму роботи.

Особливою сторінкою історії стала діяльність випускників та колишніх вихованців закладу, які зберігають пам’ять про його минуле та людей, які тут працювали. За їхньої ініціативи було встановлено пам’ятну дошку з іменами перших педагогів і вихователів, підготовлено та видано книги спогадів колишніх вихованців, а також матеріали, присвячені історії Трипілля та його видатним постатям.

Серед таких ініціатив — дослідження історії отамана Зеленого (Данила Терпила), пов’язаного з Трипіллям, а також участь випускників і небайдужих жителів у створенні пам’ятного знака на Трипільській горі.

Сьогодні історія закладу продовжується разом із його випускниками. Серед них є захисники України, які боронять нашу державу. Учні та працівники закладу підтримують із ними зв’язок, пишуть листи, створюють малюнки та передають слова вдячності й підтримки. На жаль, серед наших випускників є й ті, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Ми зберігаємо світлу пам’ять про них і пишаємося їхньою мужністю.

Так продовжується зв’язок поколінь: від перших педагогів і вихованців до сьогоднішніх учнів та випускників. Пам’ятаючи свою історію, ми творимо її далі — у щоденній праці, турботі про дітей, збереженні традицій та любові до України.